Загальна декларація прав людини ч. 1.
Преамбула
Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всімчленам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основоюсвободи, справедливості та загального миру: і беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людинипризвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і щостворення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова іпереконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено яквисоке прагнення людей; і беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялисясилою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушенавдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії ігноблення; і беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніхвідносин між народами; і беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили вСтатуті ( 995_010 ) свою віру в основні права людини, в гідність іцінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок тавирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життяпри більшій свободі; і беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти успівробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі ідодержанню прав людини і основних свобод; і беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав ісвобод має величезне значення для повного виконання цьогозобов'язання;
Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконанняякого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожналюдина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цюДекларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав ісвобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнароднихпрогресивних заходів, загального і ефективного визнання іздійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так ісеред народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
Стаття 1
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності таправах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти увідношенні один до одного в дусі братерства.
Стаття 2
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи,проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри,статі, мови, релігії, політичних або інших переконань,національного чи соціального походження, майнового, станового абоіншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення наоснові політичного, правового або міжнародного статусу країни аботериторії, до якої людина належить, незалежно від того, чи є цятериторія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудьінакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття 3
Кожна людина має право на життя, на свободу і на особистунедоторканність.
Стаття 4
Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані;рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.
Стаття 5
Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого,нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводженняі покарання.
Стаття 6
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнанняїї правосуб'єктності.
Стаття 7
Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якоїрізниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право нарівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цюДекларацію, і від якого б то не було підбурювання до такоїдискримінації.
Стаття 8
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правахкомпетентними національними судами в разі порушення її основнихправ, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 9
Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання абовигнання.
